Heart of Hearts

Те відчуття, коли немає цікавості в спілкуванні з жодним із смертних, але ти наполегливо шукаєш чи той втрачений рай – обставини й людей, у яких розчинявся або ж тобі з [простимої як для… Continue reading

Мандрівка без серця

Київ виглядає так привітно і по-домашньому після разючої тижневої зміни ландшафтів, але я наче не відчуваю до нього особливої прив’язаності, просто знаю, що тут маю місце, яке схильна називати домом, а тому позбавлена… Continue reading

Дорога

Я свідома того, що втратила багатьох своїх «читачів», забивши на блоґ на такий тривалий час. На диво, я радію з цього: я не хочу тепер, щоб те, що тут з’являтиметься, читали випадкові люди,… Continue reading

Си-му-лякр

Стукіт дощу по металевому підвіконню нашого вікна нагадав мені про Взагалі дощ завжди багато про що нагадує. Ніби каже: зупинись, згадай. Якщо тобі, звичайно, є що згадувати. Люди, яким немає, – можливо, вони… Continue reading

Заперечення заперечення

‘I want to marry a girl so I can rest my soul with her till we both get old. This can’t go on all the time – all this franticness and jumping around.… Continue reading

Світляки пам’яті

Волту Вітмену, вчителеві Чорним по чорному. Витоки моєї самовідданої любові замулило, Чотири небесні помаранчі висушили джерело, Ті, що сходять на заході. Не питай, які тут приховані сенси. Тут тінь, Через два дерева сонце… Continue reading

Пісня пісень

Якщо себе не знаєш, красуне між жінками, ти вирушай по слідах отар і паси твоїх козенят біля поселень пастухів. Моя подруго, я тебе вподібнив до мого коня, який в колісницях фараона. Які гарні… Continue reading

Тюльпанов среди хореев

Так сказал Тюльпанов камню камень дуло курам кум имя камня я не помню дутый камень девы дум в клетку плещет воздух лютень глупо длится долгий плен выход в поле виден мутен розы вьются… Continue reading

***

Щойно я зрозуміла: все, що робить людина, вона робить для того, щоб заглушити свій страх перед небуттям.

Лиличка!

Вместо письма Дым табачный воздух выел. Комната – глава в крученыховском аде. Вспомни – за этим окном впервые руки твои, исступленный, гладил. Сегодня сидишь вот, сердце в железе. День еще – выгонишь, может… Continue reading